Він начебто регулює правила перебування мобілізованих громадян у територіальних центрах комплектування та навчальних центрах. У мережі обговорюють положення щодо відеоспостереження, забраних телефонів, умов утримання та зв'язку з рідними. Проте адвокатка Марина Астахова закликає не робити передчасних висновків, адже справжність цього документа та офіційність його норм наразі не підтверджені. Усі деталі — у нашому матеріалі.

Що відомо про документ та які норми там обговорюють

Документ, який привернув увагу користувачів мережі, датується 6 жовтня 2026 року та налічує близько 154 сторінок. Головна проблема полягає в тому, що перед тим, як обговорювати чи посилатися на викладені в ньому правила, необхідно ретельно перевірити його офіційний статус і статус реальної чинності.

Тим не менш, у публічному просторі активно обговорюють кілька ключових блоків питань, які нібито містяться у цьому наказі:

  • Відеоспостереження: Встановлення камер у приміщеннях ТЦК розглядається як інструмент, що міг би допомогти фіксувати обставини можливих конфліктів, оцінювати поведінку як працівників центрів, так і самих громадян.
  • Доступ до телефонів та зв'язок із родичами: Одне з найболючіших питань стосується користування мобільними гаджетами. Будь-які обмеження на зв'язок із близькими чи вилучення особистих речей, як наголошують юристи, повинні мати чіткі законні підстави, а не базуватися на непідтверджених інструкціях.
  • Побутові умови та санітарія: У документі нібито згадуються вимоги щодо гарантованого доступу до питної води, туалетів, дотримання норм людської гідності, а також можливості отримувати правничу допомогу.
  • Процедури доставлення: Окремо наголошується, що саме по собі примусове чи добровільне доставлення до ТЦК не надає права утримувати людину там нескінченно або без дотримання визначених законом процедур.

Позиція юристів: чому права громадян залишаються незмінними

Адвокатка Марина Астахова наголошує на головному принципі: проведення мобілізаційних заходів та воєнний стан в країні не скасовують базових прав і свобод людини, гарантованих законом.

Будь-які обмеження свободи пересування, заборона на спілкування з рідними чи обмеження доступу до особистих речей можуть застосовуватися виключно у випадках, чітко прописаних у законодавстві, і за встановленою процедурою. Тому до появи офіційних роз'яснень від державних органів та підтвердження автентичності наказу №423 громадянам варто критично ставитися до подібних «нових інструкцій» у соцмережах та спиратися виключно на чинні норми законів України.