На тлі масштабних внутрішніх чисток у лавах Народно-визвольної армії Китаю та політичних змін у США експерти оцінюють реальні ризики повномасштабного військового конфлікту. Чи готується Пекин до прямої агресії чи використовує тактику виснаження.
Стратегія «сірої зони»: що насправді відбувається у Тайванзькій протоці
Останніми роками Китай суттєво наростив військовий тиск, регулярно використовуючи так звані «сірі зони». Йдеться про постійні маневри авіації та суден, які не переростають у відкрите збройне зіткнення, але поступово стирають колишні лінії розмежування. За оцінками аналітиків, основна мета Пекина полягає в тому, щоб нормалізувати свою присутність у регіоні, виснажити українські чи тайванські сили постійною готовністю та змусити острів до політичної капітуляції без єдиного пострілу.
При цьому експерти зазначають, що поточні показники активності хоч і залишаються високими, проте за своєю структурою свідчать скоріше про тиск і психологічне залякування, аніж про безпосередню підготовку до десантної операції.
Вплив чисток у НВАК та позиція США
Оновлені питання щодо військових планів Пекіна виникли на тлі масштабних антикорупційних чисток у вищому військовому керівництві Китаю. На думку низки західних розвідників та військових експертів, серйозні кадрові перестановки та технічні проблеми в армії дещо охолодили амбіції Пекіна.
Попри те, що раніше китайському керівництву ставилося завдання досягти готовності до можливого силового захоплення Тайваню до 2027 року, аналітики вважають пряме вторгнення найближчим часом малоймовірним через високі військові та економічні ризики. Додатковим стримуючим фактором залишається позиція США та їхніх союзників у регіоні, які продовжують уважно стежити за безпекою у першому ланцюзі островів.
